ВІДВОЛО́ДАТИ, аю, аєш, док., перех., заст. Привести до свідомості. Кинулись до неї [Галочки], бризнули водою, сяк-так відволодали її (Кв.-Осн., II, 1956, 354); // Вилікувати важкохворого старанним доглядом. — Прісько, моя голубко, визволяй нас із біди! Одволодай мою дитину єдину (Барв., Опов.., 1902, 536); — Несіть її в шпиталь! — Сказав старший. — Нехай її черниці Там одволодають (Л. Укр., І, 1951, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 567.