ВІДВОЛО́ГЛИЙ, а, е. Який став вологим, вогким. Відвологлий порох не спалахував, і гармати замовкли (Тулуб, Людолови, II, 1957, 400).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 567.