ВІДВИСА́ТИ, а́є, недок., ВІДВИ́СНУТИ, не, док. Висіти, відхилившись від чогось; звисати. Його довгі незграбні руки як би відвисали від плечей (Кобр., Вибр., 1954, 77); Нижня щелепа неприродно заходила ходором і почала одвисати (Кучер, Прощай.., 1957, 215); З-під очіпка одвисло пасмо сивої коси (Н.-Лев., І, 1956, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 563.

Відвисати, са́ю, єш, сов. в. відвиснути, ну, неш, гл.

1) Отвисать, отвиснуть. Спідня губа відвисла. Левиц. І. 15.

2) Свѣшиваться, свѣситься, повиснуть. З-під очіпка відвисло пасмо сивої коси. Левиц. І. 3.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 206.