ВІДВЕ́ЗЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відвезти́; // відве́зено, безос. присудк. сл. Весною того ж таки 1861 року одвезено його [Т. Шевченка] тіло у Київ, а звідти на ту Чернечу могилу коло Канева, що він купив собі для проживання (Мирний, V, 1955, 313).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 562.