ВІДВАНТА́ЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. відванта́жити 1, 2. Основну масу [людей] забрав собі бригадир Коза на відвантаження вагонів (Коп., Вибр., 1948, 123); Успішному відвантаженню зерна державі в значній мірі сприяла чітка робота заготівельників і возіїв (Рад. Укр., 4.VIII 1959, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 561.