ВІДВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВА́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Відбивати охоту ходити куди-небудь, до когось. — Хіба ж не сама я, — казала далі дівчина,.. — не сама одвадила од себе всіх хлопців? — (Вас., І, 1959, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 560.