ВІДБЛУКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., від кого, чого, діал. Відійти від тих, з ким був разом. Відблукався від своєї рідні (Фр., II, 1950, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 558.