ВІДБЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. Давати відблиск; відсвічувати. Очі в його [діда], правда, одблискують, як луска, проте допитливі й проникливі (Вас., II, 1959, 521); Ген-ген червонів череп’яною стріхою склад, дивився віконцями, в яких відблискували останні промені згасаючого сонця (Чендей, Поєдинок, 1962, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 558.