ВІДБИТТЯ́, я́, с. 1. Відкидання зустрічним ударом (м’яча, шаблі тощо).

2. Протидія наступові, нападу супротивника силою, боєм. Для відбиття їх [печенігів] нападів укріплювався кордон із степом (Іст. УРСР, І, 1953, 59).

3. фіз. Відкидання світла, радіохвиль і т. ін. у зворотному напрямку. Для всякої речовини здатність відбивати світло найпростіше визначається коефіцієнтом відбиття (Наука.., 10, 1956, 30); Щоб збільшити відбиття радіохвиль локатора, до кулі [радіозонда] прикріплюють невеликий відбивач радіохвиль у вигляді дротів (Наука.., 2, 1958, 5).

4. Те, що відображене на дзеркальній, полірованій поверхні, у воді тощо. Бачити своє відбиття в дзеркалі.

5. перен. Відображення життя, вираження ідей і т. ін. у творі. Внаслідок образного відбиття дійсності в художньому творі викладаються не тільки висновки, ідеї, але передається і вся сума безпосередніх вражень (Рад. літ-во, 18, 1955, 34); Боротьба за високу ідейність і народність літератури, яку розгорнули декабристи, знайшла відбиття і в творчості передових українських письменників (Укр. літ., 8, 1957, 89); // Те, у чому виявляються наслідки впливу або дії чого-небудь. Було б буржуазною обмеженістю забувати про те, що гніт релігії над людством є лише продукт і відбиття економічного гніту всередині суспільства (Ленін, 10, 1949, 66); Світогляд письменника, розуміння ним об’єктивних законів суспільного життя знаходять яскраве відбиття в композиції твору (Іст. укр. літ., II, 1956, 192).

6. філос. Здатність свідомості відтворювати в образах матеріальний світ, що існує незалежно від нас. Відбиття в свідомості об’єктивної дійсності,

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 556.