ВІДБАЛА́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДБАЛА́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. 1. Те саме, що відмовля́тися 4. Він одбалакуваться давай: "Я й не нагулявся ще.." (Тесл., Вибр., 1936, 53); Сьома кавалерійська пішла, отже, Сиваш для кінноти прохідний, відбалакуватись їм більше нічим… (Гончар, Таврія.., 1957, 715.)

2. рідко. То саме, що відповіда́ти 1. Вони [дівчата] й зараз перепиняють Олексі шлях, засипають наївно-жартівливими запитаннями. Він не встигає одбалакуватись на всі боки (Мушк., Серце.., 1962, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 553.