ВІ́ДАННЯ, я, с. 1. заст. Знання, обізнаність.

2. тільки одн., книжн. Завідування, керування, розпорядження. Чим далі, тим більше у відання громадських організацій будуть переходити питання охорони громадського порядку (Наука.., 6, 1959, 2).

3. діал. Звістка, повідомлення.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 552.

Відання, ня, с.

1) Знаніе. Левч. 48.

2) Извѣстіе, вѣсть. Ум. Віданнячко. Дають віданнячко: ісховайся, Мішку. Гол. І. 176.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 203.