ВІД’Ї́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док. Закінчити, перестати їздити. Од’їздила вже своє (Сл. Гр.).

ВІД’ЇЗДИ́ТИ див. від’їжджа́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 588.

Від’Їздити, джу, диш, гл. Отьѣздить, кончить, перестать ѣздить. Од’їздила вже своє. Сим. 236.

Від’Їздити, джу, диш, сов. в. від’їхати, їду, деш, гл.

1) Отъѣзжать, отъѣхать отъ чего. Від’їхав уже від воріт.

2) Уѣзжать, уѣхать. До города Крилова від’їздити. Макс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 214.