ВІВСЯ́НИЦЯ, і, ж. (Festuca L.). 1. Один з видів трав, злакова кормова рослина, що росте на вологому грунті. Вівсяниця лучна — довгорічна, вологолюбна нещільнокущова трава заввишки 60-100 см (Колг. енц., II, 1956, 602); І цвітіння вівсяниці та стоколосу, і дух прив’ялої грястиці та люцерни.. — все переносило його в дні дитинства (Рудь, Гомін.., 1959, 14).

2. діал. Вівсянка (див. вівся́нка²).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 550.

Вівсяниця, ці, ж. Овсяная солома. Сим. 153.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 203.