ВІВСЯ́НИК, а, ч. Хліб, корж із вівсяного борошна. Голодному й вівсяник добрий (Номис, 1864, № 12099); Стара.. винесла косарям кислого з щавлю борщу та, мабуть, ще торішніх вівсяників (Чорн., Визвол. земля, 1959, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 550.

Вівсяник, ка, м.

1) Овсяный хлѣбъ. Голодному й вівсяник добрий. Ном. № 1209.

2) Названіе лошади въ загадкѣ. Прибігли штрики-брики, ухватили далду-балду, почули м’якинники, пазили гречаникам: «сідайте на вівсяники, доганяйте штрики-брики, віднімайте далду-балду» (вовки, свиня, собаки, люде, коні). Ном., стр. 294, № 122.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 203.