ВІВСЮГУВА́ТИЙ, а, е. Зарослий вівсюгом або змішаний з ним. Всюди по степу.. блукали постаті. То нетерплячі ступнями міряли землю — дізнатись.. й оком накинути, де яка нива: чи солонці, чи вівсюгувата дуже, щоб, як буде нарізка, та не вловити гаву (Головко, II, 1957, 254); Вівсюгувате зерно.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 550.

Вівсюгуватий, а, е. Заросшій вівсюгом (о землѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 203.