Про УКРЛІТ.ORG

віадук

ВІАДУ́К, а, ч. Міст через яр, провалля, залізничні колії тощо. Авто майнуло через віадук і зникло в гущавині парку (Смолич, І, 1958, 87); Над водоспадом вигнувсь віадук (Дор., Єдність, 1950, 52); Ще хвилина — й поїзд пірне під навіс і в тіні віадука сховається від сліпучого сонця (Мур., Жила.. вдова, 1960, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 549.

вгору