ВШИ́ТИЙ¹ (УШИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вши́ти¹; // вши́то, безос. присудк. сл. Під його портретом червонів шматок побабченого від часу оксамиту, в який вшито шістнадцять турецьких стрілок, знайдених в кістяку запоріжця (Стельмах, Хліб.., 1959, 84).

ВШИ́ТИЙ², ВШИ́ТИСЯ, ВШИТТЯ́ див. уши́тий ¹, уши́тися і т. д.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 794.