ВЧА́СНИЙ, а, е. 1. Який відбувається, робиться у відповідний час, саме тоді, коли треба. Колгоспна нива любить вчасні жнива (Укр.. присл.., 1955, 373); Безперебійна робота цукрових заводів залежить.. від вчасної доставки буряків (Рад. Укр., 9.Х 1956, 1).

2. діал. Ранній. Лунали окрики перекупців, що продавали вчасні вишні і морелі (Фр., II, 1950, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 793.