ВХО́ЖИЙ (УХО́ЖИЙ), а, е, розм. Який має право вільно входити куди-небудь або до когось. [Долон:] Я, царівно, повнолітній, до ради вхожий і до війська здатний (Л. Укр., II, 1951, 271); В театрі, куди я вхожий був, .. матеріал для мого пізнання й дослідження був для мене більше ніж достатнім (Моє життя в мист., 1955, 94).

Бли́зько вхо́жий — якого приймають як свою, близьку людину. [Сестра Серахвима:] Ти, сестро Мархво, до неї [ігумені] близько ухожа. Ти їй скажи оце (Мирний, V, 1955, 66); Смась Кречовський був близько вхожий в домі ректора Борецького (Ле, Хмельницький, І, 1957, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 792.