ВХО́ДИТИСЯ (УХО́ДИТИСЯ), иться, невок., рідко, безос. Те саме, що вхо́дити 1. Під час дії сходиться до атріума через перестиль сіньми, а не з бічних куліс (Л. Укр., II, 1951, 341); Абат велів одчинити покій, звідки сходилося до залу (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 792.