ВУ́ТІНКА, и, ж., діал. Зменш.-пестл. до ву́тка. — Чого, селезень, скучний, невесел, Скучний, невесел, невідрадісний? — Ой як мені жить, веселому буть, — Любив вутінку, не можу забуть (Укр.. лір. пісні, 1958, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 789.

Вутінка, ки, ж. Ум. отъ вутка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 260.