ВУРКІТЛИ́ВИЙ, рідко ВУРКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Якому властиве низького тембру переливчасте звучання. — Найвища, по-моєму, краса, це краса вірності, — чув, підходячи, Сагайда спокійно вуркотливий, оксамитовий голос Брянського (Гончар, І, 1954, 70); Біжить вуркітливий струмочок.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 788.