ВУ́РДА, и, ж., зах. Варений невитриманий сир. [Маруся:] Так, ходила я До нього сира й вурди купувати (Фр., IX, 1952, 324).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 787.

Вурда, ди, ж.

1) Выжимки изъ сѣмянъ конопли или зеренъ мака, приготовленныя для начинки варениковъ или пироговъ. Kolb. I. 54. Марков. 151.

2) Сыръ, вываренный изъ сыворотки. Шух. I. 37, 206, 214.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 259.

ву́рда — варений невитриманий сир; сир, виварений із сироватки; також вичавки з насіння конопель чи зерен маку як начинка для пи­ріжків і вареників; І. Франко ви­значає вурду як різновид гуцуль­ського сиру; див. ще урда́.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 121.