ВУЛЬГА́РНИЙ, а, е. 1. Який відрізняється від інших грубістю, непристойністю. Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (Н.-Лев., IV, 1956, 65); Граф слухав — полковник розповідав йому на вухо вульгарні анекдоти (Кач., II, 1958, 228).

2. Спрощений, перекручений щодо змісту. Задовго до Жовтня партія та її преса засудили вульгарне уявлення про те, що нібито пролетарська література з’явиться на голому місці (Рад. літ-во, 2, 1958, 11).

3. Який вульгаризує що-небудь. Вульгарні соціологи не заперечували існування мистецтва, але зводили критичне дослідження до шукання класового ярлика, який можна було б наклеїти на письменника на підставі його соціального походження (Від давнини.., II, 1960, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 787.