ВУЖА́К, а́, ч., розм. Те саме, що вуж. А вужаки та гадюки так по ногах да по руках у неї й в’ються (Барв., Опов.., 1902, 195); Біля трухлявого пенька на кущі скрутився чорний вужак (Донч., IV, 1957, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 782.