ВУ́ДОЧКА, и, ж. Зменш. до ву́дка. [Олеся:] Дай мені одну вудочку, і я половлю (Кроп., II, 1958, 284); Гонтар, захопившись вудочкою, наче забув про її [дівчини] існування (Баш, Вибр., 1948, 17).

◊ Закида́ти (заки́нути) ву́дочку — те саме, що Закида́ти (заки́нути) ву́дку (див. ву́дка). "Хоч би з батьками познайомив мене. Якось незручно". Знала, що батьки його чомусь проти мене, отож і закинула вудочку (Мур., Жила.. вдова, 1960, 72); Змо́тувати ву́дочки — те саме, що Змо́тувати ву́дки (див. ву́дка). — Отак кожного разу. Вигепаєш [викопаєш] окоп по шию, цілу ніч сорочка не просихає, а вранці команда: "Відступати". Змотуй, значить, вудочки (Тют., Вир, 1964, 357); Попастися (спійматися і т. ін.) на вудочку — те саме, що Попа́стися (спійма́тися і т. ін.) на ву́дку (див. ву́дка). Отже, "збідніння маси народу" і противники капіталізму — народники і самі російські капіталісти витлумачують як явище шкідливе для розвитку капіталізму. На цю вудочку попався Красін (Бурл., Напередодні, 1956, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 782.