ВУГІ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до вугі́лля. Масивні колонади і стіни будинків були забризкані сірими плямами, шибки замащені смолою, ніби над Одесою пройшов дощ з вугільного пилу (Кучер, Чорноморці, 1956, 65); Впровадження стовпової системи розробки вугільних пластів дає великий економічний ефект (Ком. Укр., 6, 1960, 13); // Пов’язаний з видобутком вугілля. Вугільна промисловість була і є найважливішою галуззю народного господарства (Роб. газ., 27.I 1966, 1); // Признач. для добування кам’яного вугілля, зберігання його і т. ін. На Донеччині .. із зброєю в руках повстали робітники вугільних шахт (Головко, II, 1957, 311); — Я вам хочу розповісти, — сказав Сев, — історію з тими чотирма зайцями у вугільному трюмі (Ю. Янов., II, 1958, 133); // Вигот. з вугілля. Едісон, удосконалюючи лампу Лодигіна, застосував для розжарювання вугільну нитку (Фізика, II, 1957, 125); Вугільний електрод.

∆ Вугі́льна кислота́ — кислота, утворена розчиненням вуглекислого газу у воді. Вугільна кислота утворюється при розчиненні двоокису вуглецю у воді (Хімія, 9, 1956, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 779.