ВУГЛЯРЧУ́К, а, ч., заст. Хлопець-вугляр (у 1 знач.). — Ей, а се що за хлопак? — спитав він. Ніхто не знав вуглярчука (Фр., V, 1951, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 781.