ВУ́ГЛЯ, я, с., збірн., діал. Вугілля. Горить чорне вугля. Горить, не згасає (Рудан., Тв., 1956, 37); І досі бачу ту залізну лопатку, якою батько набирає вугля з дощаної скрині (Фр., IV, 1950, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 781.