ВУГЛУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що вугли́стий 2. Дві важкі коси гойднулися на її ще вуглуватих плечах (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 506); Силует переступив через поріг, і тоді Андрій побачив вуглуватого, вище середнього росту чоловіка (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 781.