ВТІ́ЛЮВАЧ (УТІ́ЛЮВАЧ), а, ч. Той, хто в конкретних формах реалізує чиїсь ідеї, задуми, мрії тощо. Автор сценарію ніби говорить режисерові, майбутньому втілювачу його задумів: не забувайте про рух (Довж., III, 1960, 157); Першим втілювачем і сценічним тлумачем п’єс Буревісника революції [М. Горького] був МХАТ (Мист., 1, 1955, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 774.