ВТІ́ЛЮВАТИСЯ (УТІ́ЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., ВТІ́ЛИТИСЯ (УТІ́ЛИТИСЯ), люся, лишся, док., у чому і в що. 1. Проявлятися, здійснюватися в конкретній формі; виражатися в матеріальній формі. Думка про створення бронепоїзда зародилася десь серед матросів, її охоче підхопили Бронников та інші керівники оборони міста, і ось вона вже втілюється в життя (Гончар, II, 1959, 106); В образі Платана Кречета втілюються найтиповіші і найкращі риси радянської людини (Укр. літ., 10, 1957, 140).

2. тільки недок. Пас. до вті́лювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 774.