ВТІ́ЛЮВАНИЙ (УТІ́ЛЮВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до вті́лювати. Мишуню охопили могутні почуття, не втілювані доки що в слова (Ю. Янов., І, 1958, 449).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 774.