ВТЯ́ГУВАТИСЯ (УТЯ́ГУВАТИСЯ), уюся, уєшся і ВТЯГА́ТИСЯ (УТЯГА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВТЯГНУ́ТИСЯ (УТЯГНУ́ТИСЯ) і ВТЯГТИ́СЯ (УТЯГТИ́СЯ), втягну́ся, втя́гнешся, док., у що, до чого. 1. Поволі входити, проникати в середину чого-небудь. Прискорюючи рух, люто втягується пліт в запінену пащу перекату (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 251); [Черних:] Скупчення військ і транспорту противника в районі Бистриці триває. Перші колонії втягаються в узгір’я Карпат (Дмит., Драм. тв., 1958, 179); Кіптява від гарячого литва, шлаку зразу ж втягується в труби (Веч. Київ, 22.XI 1967, 2).

2. Западатися всередину (про живіт, голову і т. ін.). Хутко озирнувся [Заремба]. Голова втяглася в плечі. Було так, наче приготувався стрибнути (Донч., І, 1956, 437).

3. перен. Поступово входити, заглиблюватися в що-небудь, опановувати що-небудь. І чим далі Варя втягувалась в роботу, тим більше й до неї самої змінювалось ставлення з боку чабанів (Гончар, Тронка, 1963, 322); // Вступати в розмову і т. ін. Вона співала, я не хтів їй перебивати, далі якось втягся в розмову (Л. Укр., III, 1952, 589); // Звикати, призвичаюватися до чого-небудь. Та гірка вона [смола], гірка! А все ж не тужити: Як втягнеться чоловік, То й те буде пити (Рудан., Тв., 1956, 139); В полоття втяглася Оленка, обвиклася (Горд., II, 1959, 141).

4. тільки недок. Пас. до втя́гувати й втяга́ти. Од квіток пахощі разом з повітрям втягались грудьми, і легко й мило було дихати (Мирний, II, 1954, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 778.