ВТРЕ́ТЄ (УТРЕ́ТЄ), присл. У третій раз. Ото постукали і раз, і вдруге, і утретє, і ввійшли старости (Кв.-Осн., II, 1956, 71); Вже й сіно скосила [Хомаха], а луки знову зазеленіли, трава росте вдруге і ростиме втретє (Чорн., Визвол. земля, 1959, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 777.