ВТОРІ́К (УТОРІ́К), присл., розм. Те саме, що торі́к. Ковинський розказує, як його вторік посилали яблука красти (Свидн., Люборацькі, 1955, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 776.