ВТОПА́ЮЧИЙ (УТОПА́ЮЧИЙ), чого, ч., рідко. Той, хто тоне; потопаючий. — Я .. поблизу їздитиму, рятуватиму втопаючих! (Донч., VI, 1957, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 775.