ВТОВКМА́ЧУВАТИ (УТОВКМА́ЧУВАТИ) і ВТОКМА́ЧУВАТИ (УТОКМА́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВТОВКМА́ЧИТИ (УТОВКМА́ЧИТИ) і ВТОКМА́ЧИТИ (УТОКМА́ЧИТИ), чу, чиш, док., перех., розм. 1. Поштовхами впихати, втискати щось у середину чого-небудь. Співбесідник востаннє глибоко затягнувся тютюновим димом, недбало впустив недопалок собі під ноги і втовкмачив його підбором гумового чобота у м’який торф’янистий грунт (Знання.., 7, 1967, 8); // перен. Втягати кого-небудь у якусь неприємну справу. Розумна жінка чоловіка із біди вирятує, а дурна ще втокмачить (Укр.. присл.., 1955, 121).

2. Те саме, що втлума́чувати. Довго художник втокмачував у голову дівчині, що він хоче намалювати її портрет (Донч., II, 1956, 112); Шеф не заспокоївся, доки не втовкмачив нам усім, скільки м’ячів ми повинні, коли хочемо жити, пропустити в другому таймі до своїх воріт (Ю. Янов., І, 1958, 489).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 774.