ВТОВКМА́ЧЕНИЙ (УТОВКМА́ЧЕНИЙ), а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до втовкма́чити. Ми мусили знову повертатись назад, щоб позабирати втовкмачені в грязюку наші речі (Досв., Вибр., 1959, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 774.