ВТКНУ́ТИЙ (УТКНУ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вткну́ти 1. На її блідому, посинілому личку вони [очі] здавалися двома свіжими тернинами, уткнутими в борошно (Вас., II, 1959, 213); Трубін присів спиною до вітру на вткнуте в пісок рало з прив’язаним тросом (Десняк, II, 1955, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 774.