ВСУ́ЦІЛЬ (УСУ́ЦІЛЬ), присл., рідко. Суцільно, цілком. Була [Галина] у великій, біднувато, але охайно вмебльованій кімнаті з всуціль застеленою квітчастими селянськими [доріжками] ..підлогою (Коз., Сальвія, 1959, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 771.