ВСО́ТЕ (УСО́ТЕ), присл. У сотий раз. Лакоша всоте повернувся на своїй постелі (Мик., II, 1957, 450); — Ярина! Ярина! — повторював про себе.. всоте Кривоніс (Панч, Гомон. Україна, 1954, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 768.