ВСМО́КТАНИЙ (УСМО́КТАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до всмокта́ти. З цією машиною він зустрів війну в Західній Україні на кордоні. З нею витримував триденний нерівний бій з ворогом.. Тоді він зберіг машину. Тепер вона, слухняна й мовчазна, стояла, всмоктана землею (Гончар, IV, 1960, 61); * Образно. Глибоко запалі очі з-під настобурчених брів світили хижим огнем; усмоктані всередину щоки чорніли жилами (Мирний, IV, 1955, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 767.