ВСЛІПУ́ (УСЛІПУ́), присл., розм., рідко. Те саме, що нао́сліп; навмання. Найстрашніше, від чого я тікав, то було виконання ролі всліпу й наспіх (Смолич, ІІІ, 1959, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 767.