ВСЕ́СВІТ (УСЕ́СВІТ), у, ч. 1. Сукупність усіх форм матерії як єдине ціле; уся система світобудови. Уявлення про те, що атом.. є найдрібнішою частинкою всесвіту, було зруйновано відкриттям електрона, який входить до складу атома (Вісник АН, 4, 1957, 3); Коротку мить живе вона [людина] на маленькій планеті, десь в одній з незліченних Галактик, — і все ж обіймає всесвіт, увесь від початку до кінця (Довж., Зач. Десна, 1957, 516).

2. Земна куля з усім. що на ній є. [Меценат:] Антею, сяя ліра — дар всесвіту, бо роги в неї з тура пущ германських, слон африканський дав оздоби з кості, край арабійський золота прислав, а дерева — індійський ліс таємний (Л. Укр., III, 1952, 460); Вихор великої пролетарської революції охоплює чим далі більше країн земного всесвіту (Еллан, II, 1958, 59); Географічний атлас усесвіту.

3. перен. Населення всієї землі. І всесвіт весь у подиві палкім Тебе навік прославив, наш народе (Рильський, II, 1960, 332); Всесвіт звертає свої погляди на далеку Москву (Рибак, Зброя.., 1943, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 765.