ВСЕМОГУ́ЧИЙ (УСЕМОГУ́ЧИЙ), а, е, заст. 1. Всемогутній. В кедровій В новій палаті цар не спить, ..А мовчки долі, всемогучий Дере порфіру на онучі (Шевч., II, 1953, 353).

2. у знач. ім. всемогу́чий, чого, ч. Бог. Вода пінить, човен плине, Допливає середини, Страшні хвилі, страшні кручі.. Допоможи, всемогучий! (Рудан., Тв., 1956, 299).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 764.