ВСЕМОГУ́ТНІСТЬ (УСЕМОГУ́ТНІСТЬ), ності, ж. Виняткова сила, влада; усесильність. Нещасні Вірять у їх [богів] всемогутність (Зеров, Вибр., 1966, 197); Сашко Птаха.. наочно переконався у всемогутності механіки (Смолич, V, 1959, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 764.