ВСЕЗНА́ЙКО (УСЕЗНА́ЙКО), а, ч., ірон. Про людину, що вважає себе знавцем усього, вдає, що добре обізнана з усім. — Чого ж ви у мене питаєте, хіба я всезнайко? (Чаб., Балкан. весна, 1960, 407).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 763.