ВСЕВИ́ШНІЙ (УСЕВИ́ШНІЙ), нього, ч., заст. Бог. Собаки.. так люто кинулися назустріч, що Смолякові залишилося тільки одне: упасти мерщій в очерет і здатися на ласку всевишнього (Козл., Ю. Крук, 1957, 439).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 763.

Всеви́шній = Вседержи́тель див. Бог.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 119.