ВРІ́ЗУВАТИ 1 (УРІ́ЗУВАТИ), ую, уєш і ВРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВРІ́ЗАТИ (УРІ́ЗАТИ), врі́жу, врі́жеш, док. 1. перех. Уставляти щось, вробляти у вирізаний отвір.
2. неперех. Устромлятися в що-небудь (про щось гостре). У землю врізає.. плуг (Тич., І, 1957, 53).
ВРІ́ЗУВАТИ 2 див. урі́зувати 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 759.